Salon Arsenalna Салон Арсенальна №14

Der »Salon Arsenalna« ist ein Ort der Begegnung mit zeitgenössischer ukrainischer Literatur und Musik. Im Zentrum steht der Austausch über den Krieg, das Leben im Exil. In der 14. Ausgabe des »Salon Arsenalna« ist Iryna Fingerova zu Gast. Sie stammt aus Odessa und arbeitet als Allgemeinmedizinerin und Autorin in Dresden. In ihrer Arbeit begegnet sie vielen Geflüchteten aus der Ukraine, darunter besonders vielen jungen Müttern. Für die Semperoper Dresden hat Iryna, die selbst Mutter einer Fünfjährigen ist, Gespräche mit ihren Patientinnen zu einem Stück verarbeitet: Es sind bewegende Protokolle der Flucht, des Heimwehs, des Überlebens in einem anderen Land. Im »Salon Arsenalna« lesen wir Auszüge aus Iryna Fingerovas Text, unterstützt durch die Musik von Mavka aka Iryna Lazer, und kommen mit Iryna Fingerova ins Gespräch über Mütter im Exil.

„Katja konnte nicht einschlafen, also habe ich sie an mich geschmiegt, wie früher, als sie noch in meine offenen Handflächen passte, habe sie umarmt und leise gesungen… und ich sang bis zum Morgen. Ich konnte nichts mitnehmen, meine Wohnung nicht, mein Arbeitsbuch nicht, aber den Gesang wollte ich mitnehmen, das Lied meines aufrichtigen Herzens und der Menschen, die mir am nächsten standen…“ (Aus: »Theater der Ohren« von Iryna Fingerova)


Салон Арсенальна — це місце зустрічі з сучасною українською літературою та музикою. У центрі уваги — обмін думками про війну, життя в еміграції. У 14-му випуску Салону Арсенальна гостює Ірина Фінгерова. Вона родом з Одеси та працює як лікарка загальної практики і авторка у Дрездені. У своїй роботі вона стикається з багатьма переселенцями з України, серед яких особливо багато молодих матерів. Для Семперопери Дрезден Ірина, яка сама є матір'ю п'ятирічної дитини, перетворила розмови зі своїми пацієнтками на твір: це зворушливі протоколи втечі, ностальгії, виживання в іншій країні. У Салоні Арсенальна ми читаємо уривки з тексту Ірини Фінгерової, супроводжуючи їх музикою Mavka, яка також відома як Ірина Лазер, і ведемо розмову з Іриною Фінгеровою про матерів в еміграції.

«Катя не могла заснути, тому я пригорнула її до себе, як раніше, коли вона ще поміщалася в мої відкриті долоні, обняла її і тихо співала... і я співала до ранку. Я не могла нічого забрати з собою, ані квартиру, ані трудову книжку, але пісню я хотіла забрати, пісню мого щирого серця, моїх найближчих і моїх дітей.»