Salon Arsenalna Салон Арсенальна № 1

Initiiert von Schauspieler*innen aus dem Ensemble und ukrainischen Künstler*innen versucht die neue Reihe »Salon Arsenalna« Literatur und Musik als Anlass für direkte Begegnung und Austausch zu nehmen. Die Kyiver Metro-Station Arsenalna ist einer der am tiefsten gebauten U-Bahnhöfe der Welt. Im »Salon Arsenalna«, im Restaurant unter dem Theater, sammeln sich Worte, Klänge und Themen für Gespräche über eine Zukunft in der Ukraine, hier und anderswo. In der ersten Folge werden Texte des Friedenspreisträgers 2022 Serhij Zhadan gelesen.

Pascha, Lehrer, wohnhaft an einem Stationsbahnhof im Donbass, liest keine Zeitungen und schaut auch keine Nachrichten. Er bricht auf, um seinen Neffen aus dem Internat abzuholen. Was Pascha nicht weiß: Der Krieg, der schon länger im Osten der Ukraine tobt, hat seine Grenze an diesem Januarmorgen erneut verschoben – seit heute liegt das Internat hinter dieser Grenze.

„Von Süden her, von hinterm Horizont, aus Richtung der belagerten Stadt, wie aus einem unsichtbaren Luftloch, strömen Männer. Und je näher sie kommen, je deutlicher man ihre Gesichter erkennen kann, desto stiller wird es.“ Pascha läuft den Männern entgegen.

Mit enormer Dringlichkeit und poetischer Genauigkeit schildert Serhij Zhadan wie schon seit 2014 Krieg und Alltag in der Ukraine eins geworden sind.

Mit: Anton Fedorets, Oleksandra Fedorets  Ksenia Godovanchuk, Martin Györffy, Mariia Haivoronska Ute Hannig, Ludwig Haugk, Nika Kushnir, Mavka

ВІЙНА ТА ПОБУТ

«Салон Арсенальна» , нова серія вечорів , започаткована акторами ансамблю та українськими митцями намагається використати українську літературу та музику як привід для безпосередніх зустрічей та обміну.  Станція метро «Арсенальна» в Києві одна з найглибших збудованих станцій метро в світі.  Вечори проходитимуть у ресторані під театром, де буде найбільша концентрація слів, звуків та найактуальніші теми для дискусій про майбутнє, та про Україну. У першому випуску читатимуть тексти лауреата премії миру 2022 року Сергія Жадана.

Паша, вчитель, живе на вокзалі в Донбасі, не читає газет і не дивиться новин.  Він збирається забрати племінника з інтернату.  Паша не знає, що війна, яка вже давно точиться на сході України, цього січневого ранку знову пересунула свої кордони – відсьогодні за цим кордоном перебуває школа-інтернат..

 «З півдня, із-за обрію, з боку обложеного міста, наче з невидимої ями, пливуть люди. І чим ближче вони підходять, тим чіткіше видно їхні обличчя, тим тихіше стає, — Паша біжить до чоловіків.»

 З надзвичайною актуальністю та поетичною точністю Сергій Жадан описує як з 2014 року війна та повсякденне життя в Україні злилися в одне ціле.

 З: Уте Ганніг, Ніка Кушнір, Мавка та інші .